Житло, погода і світло: що дивує українку у Норвегії

Мистецтвознавиця зі Львова Оксана Бобошко ось уже близько року живе у Норвегії. Про те, чим ця скандинавська країна їй сподобалася, та як норвежці допомагають українцям, пані Оксана розповіла в ексклюзивному інтерв'ю для видання «Високий Замок».

Через вісім місяців після почат­ку повномасштабної війни українка вирі­шила поїхати до своєї мами, яка живе у Норвегії. «Мамі на той час було 87 років, і вона по­требувала догляду. Думала, пої­ду на зиму, а навесні повернуся до Львова. Зі собою взяла лише зи­мові речі. Але не так сталося, як гадалося», – розповідає свою історію Оксана Бобошко.

У Норвегії зараз живуть близь­ко 60 тис. українців. За словами Оксани Бобошко, усі українці, які приїжджають у Норвегію, згідно з колективною програмою захисту, отримують безкоштовно житло (допомога для українців у Норвегії в середньо­му 500 євро). Це непростий про­цес.

«Коли я приїхала до Норве­гії рік тому, то на таке житло треба було чекати близько трьох місяців. Ми безмеж­но вдячні цій країні за опіку й вій­ськову допомогу, яку уряд надає Україні», – каже вона. 

Оренда житла у Норвегії – дороге задоволення. Наприклад, оренда житла у селі – $1000−1200 на місяць (з комунальними послу­гами). Вода тут безкоштовна, а за електрику треба дорого платити. У місті вартість оренди, наприклад, двокімнатної квартири – $1500 (з комунальними послугами).

Щоб отримати роботу, потріб­ні знання норвезької та англійської мов. Іноземці, які приїжджають до Норвегії, мають можливість безко­штовно навчатися у школі (навчання триває мінімум пів року). У країні популярне волон­терство. Навіть існує таке слово «тюгнат», яке перекладається як «спільна праця для всезагально­го блага». Робочий день у норвеж­ців триває лише до третьої години дня, а потім  – вільний час.

Як каже Оксана Бобошко, 95% людей у Норвегії – се­редній клас. Мільйонери є, але норвежці розповідають, що вони часто виїжджають з країни, бо змушені платити дуже високі по­датки. А ось пенсіонери у Норве­гії живуть добре, дозволяють собі двічі на рік їздити у теплі країни. Мають власні помешкання в Іспа­нії, Португалії, Туреччині тощо.

Що стосується мовного бар'єру, то із цим у Норвегії простіше, ніж у деяких країнах Європи. Практично все населення роз­мовляє англійською мовою. «Роз­мовну англійську я знаю більш-менш добре, тому з першого дня почувалася так, ніби виграла джекпот», – додає мешканка Львова. 

Цікавим видалось українці ставлення місцевих до електрики. Так, у Норвегії будинки підсвічують­ся 24 години на добу! На вікнах у норвежців немає фіранок – усі по­мешкання ніби з відкритою душею та очима.

«Коли проїжджаєш автів­кою повз будинки і заглядаєш у ці віконечка, таке відчуття, ніби спо­глядаєш захопливий фільм… Тем­ніє у Норвегії рано, тому норвеж­ці, очевидно, підсвідомо прагнуть мати багато світла у домі. Я, до речі, постійно вимикала світло, то господарі мені зробили зауважен­ня: світло має світитися цілодобо­во! Норвежці – раціональні, але електрики не економлять», – ділиться спостереженнями українка. 

Ще одним здивуванням для мистецтвознавиці була місцева погода та клімат: «Норвегія для мене була terra incognita (з латини – «невідома земля»). Я багато подорожувала, але теж, як і ви, думала, що Норве­гія – це холодна країна. Так, Нор­вегія – північна країна. Але у неї та­кож є південь, власне я зараз живу на півдні Норвегії, майже на кордо­ні зі Швецією (відстань до Швеції, як від Львова до Стрия – близько 70 км). Була зди­вована тамтешнім кліматом. По­года тут нічим не відрізняється від львівської. Звісно, у Норвегії буває холодно, вітряно, але я жінка, яка вже нічого не боїться, тим паче по­годи».

До слова, як писав раніше «Главком»,Швейцарія схвалила пакет на 100 млн швейцарських франків (майже $110 млн) для розмінування цивільних і сільськогосподарських територій в Україні та допомоги у відновленні країни. Про це йдеться у пресрелізі уряду країни.